Пролапс мітрального клапана

Один з таких клапанів є мітральний, який розташований між лівим шлуночком і лівим передсердям, і складається з двох заслінок – задній і передній. Кожна з цих заслінок складається з прикріпленими до них ниток (хорди), які в свою чергу прикріплюються до сосочковим і папілярних м’язів. Нормальна функція всіх цих елементів проводиться при спільній роботі всіх зазначених заслінок і м’язів. При циркуляції відбувається збільшення тиску в серці, що призводить до відкриття стулок, що містяться хордами і папілярними м’язами.

Однією з найпоширеніших захворювань серця є випинання даної області. Пролапс мітрального клапана – це захворювання серця, яке характеризується провисанням однієї або обох стулок мітрального клапана в ліве передсердя, яке відбувається під час скорочення лівого шлуночка серця. Якщо розглядати пролапс мітрального клапана в загальних аспектах, то це захворювання являє собою патологічні зміни в серці, які супроводжуються порушеннями основних функцій між передсердям і шлуночком.

Переважно, дана хвороба, не викликає ніяких проблем або симптомів, і в 20-40 відсотках випадках дає позитивний прогноз для лікування даної патології. Але, у випадках значних ускладнень, пролапс мітрального клапана може перерости в важку форму захворювання. У більшості випадків випинання виявляють випадково, і дана хвороба не несе ніякої загрозливої ​​підгрунтя станом пацієнта.

Пролапс мітрального клапана виникає в процесі закриття стулок мітрального клапана. Стулки під час цього закриваються недостатньо щільно, в результаті чого певна кількість крові може повернутися в зворотному напрямку. Пролапс мітрального клапана в момент скорочення лівого шлуночка призводить до того, що кров надходить не тільки в аорту, а й в ліве передсердя, тобто повертається назад. Таке повернення має медична назва – регургітація, ступінь, якої характеризується обсягом назад повернутою крові.

Як правило, в разі пролапсу, ступінь регургітації досить низька і не несе за собою значних відхилень, однак існують випадки, коли обсяг є настільки великим, що приходить необхідність в корекції циркуляції крові, яка може включати навіть хірургічне втручання.

Залежно від виникнення пролапсу, дане захворювання можна розділити на спадкове і набуте. У разі спадкового чинника хвороба може передаватися від попередніх поколінь і виникати відразу після народження, а придбане стан характеризується виникненням через травми грудної області або запального процесу.

Умовно пролапс може перебувати в первинної та вторинної формі. Перша являє собою основну патологію виникнення захворювання. А вторинна виникає через супутніх захворювань, які стали причиною виникнення пролапсу. Друга стадія захворювання виникає на тлі інфаркту міокарда, через кальцифікацію фіброзного кільця, а також при дисфункції сосочкових м’язів.

Основи виникнення пролапсу і симптоматика розвитку захворювання

Як вже було зазначено раніше, пролапс мітрального клапана, в більшості, є вродженим захворюванням, і основні причини виникнення його пов’язані з ослабленням сполучної тканини, яка представляє собою основу не тільки мітрального, а й усіх клапанів серця. Особливість ослаблення сполучних тканин призводить до незначних розтяжок стулок мітрального клапана серця, що, в свою чергу, призводить до випинання і викликає нещільне замикання стулок клапана. Природжений пролапс є досить безпечним видом захворювання і піддається легкому лікуванню, в той час як вторинна стадія (придбана) порушує структуру хорд і сосочкових м’язів. До патологій, які є причинами виникнення пролапсу мітрального клапана можна віднести наступні:

• інфаркт міокарда;
• ревматизм;
• травми грудної клітини.

У разі первинного стану захворювання основними симптомами будуть больові відчуття в області серця і грудної клітини. Біль носить ниючий і поколює характер, тривалість відчуттів може коливатися від декількох хвилин до декількох днів. При діагностуванні необхідно пам’ятати, що пролапс в даному відділі не супроводжується онімінням і запамороченням, як класичний пролапс, тому наявність даного захворювання необхідно визначати за допомогою спеціальних тестів і процедур. У виняткових випадках симптомом може бути непритомність, але ця симптоматика є всього лише нервовим і моральним виснаженням пацієнта. Також при пролапсі спостерігається підвищення температури, біль у животі, підвищена стомлюваність організму і непереносимість активних фізичних вправ.

При виконанні будь-яких дій, які спрямовані на відновлення початкового стану організму, необхідно пам’ятати, що всі процедури і призначення повинні відбуватися тільки під наглядом лікаря, так як будь-які зміни в лікувальному процесі можуть призвести до значних ускладнень серця.